У Жидичині вшанували пам’ять засновника волинської цимбальної школи Романа Скіри
7 червня у будинку культури села Жидичин відбувся традиційний концерт-реквієм, присвячений пам’яті видатного музиканта, педагога та засновника волинської школи гри на цимбалах Романа Яковича Скіри.
Захід уже багато років поспіль об’єднує його учнів, колег, послідовників і всіх шанувальників творчості митця, які збираються разом, щоб згадати свого наставника та віддати шану його вагомому внеску в розвиток української музичної культури.
Ім’я Романа Скіри нерозривно пов’язане з музичною освітою Волині. Упродовж десятиліть він викладав у Луцькій музичній школі №1 імені Фридерика Шопена, де виховав не одне покоління талановитих цимбалістів. Його педагогічна діяльність стала основою для формування потужної виконавської та освітньої традиції, яка продовжує розвиватися й сьогодні. На знак пошани до видатного педагога у приміщенні школи створено клас-музей, де збережено пам’ять про його життя, творчість і професійний шлях.
Цьогорічна концертна програма зібрала на сцені представників різних поколінь музикантів. Свою майстерність продемонстрували учениці Луцької музичної школи №1 імені Фридерика Шопена Христина Максимчук та Ярина Ткачук, а також випускниця школи, а нині студентка Волинського фахового коледжу культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського Софія Положевець. Усі виконавиці навчаються під керівництвом заслуженого працівника культури України Петра Хлєбніка, який гідно продовжує справу свого вчителя. Концертний супровід забезпечила концертмейстерка Олександра Хоруженко.
Особливо емоційним моментом вечора став виступ Петра Хлєбніка. Він поділився спогадами про свого наставника та підкреслив важливість збереження пам’яті про людей, які присвятили своє життя служінню мистецтву. Його слова: «Поки ми живі — житиме й пам’ять про нього», стали символічним підсумком зустрічі.
Вокальним номером пам’ять Романа Скіри вшанувала викладачка школи Ірина Марчук.
Концерт пам’яті вкотре підтвердив, що справа Романа Скіри продовжує жити в його учнях та послідовниках. Завдяки їхній праці й таланту традиції українського музичного мистецтва не лише зберігаються, а й знаходять нове звучання для майбутніх поколінь.
